Прикриваючись лише гаслами демократї та європейського вибору, вони насправді дбали лише про власну необмежену владу та власне самозбагачення.
Однією із головних причин провалу " нових політичних сил", які прийшли до вищої влади в Україні у 2005 році, начолі із В. Ющенком, були їх: низька політична та загальносвітова культура, некомпетентність та конформізм. Прикриваючись лише гаслами демократї та європейського вибору, вони насправді дбали лише про власну необмежену владу та власне самозбагачення. Тому вони і не збиралися ЗМІНЮВАТИ СИСТЕМУ ІНСТИТУТІВ ВЛАДИ та ВІНДНОСИН між ними, та замість цього представили народові лише "нові політичні обличчя" при владі. Саме тоді у владні кабінети масово зайшли "люди із вулиці", якими можно було легко маніпулювати, а останні аполітичні професіонали були тисячами звільнені, під гаслами революційної доцільності. СИСТЕМА ж ВЛАДИ залишилась АВТОРИТАРНОЮ та нео - феодальною, по ї суті та лише прикритою демократичними гаслами. Відповідальність, де - юре, розмита між між Президентом і Прем'єр - міністром, а де - факто - зосереджена в руках " любих друзів " глави Держави. Некомпетентний законодавчий орган - парламент - не здатний контролювати дї виконавчої гілки влади та ії кадрову політику,та навпаки є легкоманіпульований та корумпований нею. Це усе і підготовило реванш В. Януковича та наслідки такого принципу "оновлення влади" - відчуваємо дотепер. Останій приклад підверження цього: свідчення із провладної " демократичної коаліції" - Народний депутат Томенко ( інтерв'ю " Українській правді", 1.02. 2016р.): "...Біда багатьох "активних" нових депутатів, що вони, як казав класик, "учились понемногу, чему-нибудь и как-нибудь". Напевне, чоловік ще не встиг прочитати ( навть ) повністю текст Конституції України..."
Однією із головних причин провалу " нових політичних сил", які прийшли до вищої влади в Україні у 2005 році, начолі із В. Ющенком, були їх: низька політична та загальносвітова культура, некомпетентність та конформізм. Прикриваючись лише гаслами демократї та європейського вибору, вони насправді дбали лише про власну необмежену владу та власне самозбагачення. Тому вони і не збиралися ЗМІНЮВАТИ СИСТЕМУ ІНСТИТУТІВ ВЛАДИ та ВІНДНОСИН між ними, та замість цього представили народові лише "нові політичні обличчя" при владі. Саме тоді у владні кабінети масово зайшли "люди із вулиці", якими можно було легко маніпулювати, а останні аполітичні професіонали були тисячами звільнені, під гаслами революційної доцільності. СИСТЕМА ж ВЛАДИ залишилась АВТОРИТАРНОЮ та нео - феодальною, по ї суті та лише прикритою демократичними гаслами. Відповідальність, де - юре, розмита між між Президентом і Прем'єр - міністром, а де - факто - зосереджена в руках " любих друзів " глави Держави. Некомпетентний законодавчий орган - парламент - не здатний контролювати дї виконавчої гілки влади та ії кадрову політику,та навпаки є легкоманіпульований та корумпований нею. Це усе і підготовило реванш В. Януковича та наслідки такого принципу "оновлення влади" - відчуваємо дотепер. Останій приклад підверження цього: свідчення із провладної " демократичної коаліції" - Народний депутат Томенко ( інтерв'ю " Українській правді", 1.02. 2016р.): "...Біда багатьох "активних" нових депутатів, що вони, як казав класик, "учились понемногу, чему-нибудь и как-нибудь". Напевне, чоловік ще не встиг прочитати ( навть ) повністю текст Конституції України..."
